Впроваджую досвід Ш.Амонашвілі

Прикладом можуть бути дії Ш.О. Амонашвілі на уроці:

1. Перед початком кожного уроку він, як правило:

повідомляє дітям, які їх чекають важливі справи;

повідомляє і часто записує план (хід) уроку, погоджує його з дітьми;

іноді пропонує визначити, з якого завдання починати урок.

2. Коли має на меті перевірити новий для себе спосіб, метод, форму, заздалегідь повідомляє учнів про це, просить допомогти, сприяти успішній роботі.

3. Коли урок проходить напружено, в пізнавальній боротьбі і він відчуває внутрішнє задоволення, то в кінці уроку:

дякує дітям;

пояснює, чому сам навчився на уроці, чому діти його навчили;

буває, що діти дякують учителю за цікавий урок, і це прино¬сить радість.

4. Час від часу просить дітей оцінити урок:

як він пройшов і чи захопив їх;

які завдання найбільш сподобалися;

які вони хотіли б дати поради вчителю, чого чекають від нього;

яке «домашнє завдання» хотіли б запропонувати вчителю.

5. У кінці уроку вчитель, як правило, пропонує підвести підсумки:

до чого прагнули на уроці, чи задоволені своєю участю;

хто чому навчився, чим оволодів, чим задоволений, або незадоволений;

у кого які виникли проблеми, інтереси.

6. Якщо Амонашвілі Ш.О. відчуває, що урок пройшов невдало, то в кінці уроку повідомляє про це дітям, по можливості називає причину.

7. Часто пропонує дітям на уроках альтернативні навчальні мате¬ріали, завдання і задачі (вибрати вірш, яким задачам і завданням від¬дати перевагу, пакет із завданням різного рівня складності).

8. Часто звертається дітей з прохання допомогти:

підготовити завдання (задачі, приклади, кросворди);

знайти розповідь, вірш на певну тему.

9. Іноді при написанні творів сам сідає за вільну парту і пише з ними твір, потім читає його, діти аналізують його.

10. Заохочує в дитині:

сміливість розуму, вміння сумніватися;

прагнення до самостійності, готовність захищати свою точку зору;

творчий підхід;

допитливість.

11. Допитливість придає суспільну значущість пізнавальним успіхам дитини.